Прийде час, і повертатися сюди більше не захочеться...

Кожен приїзд до України останніми роками викликає масу запитань і шокових станів. Цієї ніби то весни вирішив показати друзям Хотинську фортецю. Ну й вирушили, відповідно, до Хотина. Але, напевно, краще б цього не робили! Скільки прожив у різних регіонах України, скільки «доріг» проїхав у різні пори року, але такого жаху, суцільного жаху я ще ніколи не бачив і не відчував! Ями такі великі, що складається враження, всіх учасників дорожнього руху хочуть там поховати! Їх так багато, що це більше схоже на одну величезну яму. Типу братської могили. От у таких випадках надзвичайно актуальним стає девіз «Буковина — це край, де варто жити!». І дуба дати, якщо їдеш на автомобілі і раптом відвалиться колесо чи ще щось станеться! Велика подяка Папаю-таракаю!

Самий Хотин — ще гірше! ЯмИ — глибші, болото — крутіше, вигляд — совдепівіше! Хіба не встидно зустрічати гостей фестивалів та різних свят у Хотинській фортеці у такому захаращеному, прикрому місті, де слід знімати фільми жахів чи бойовики у кращих голівудських традиціях? Будинок народної творчості — просто розвалина часів другої світової війни, а вулиці, скоріше, нагадують болота Емін Майл із «Володаря перстнів». Зате біг-борди з Горлумом-Артемом Семенюком, раніше, кажуть, повністю заклеєні, розклеїлися та вітають краян із туристами!

Їхав через усю Прибалтику, нещодавно був у Польщі, Словаччині та Угорщині. Такого немає навіть у найзабутіших долею місцях, протаке неможливо навіть подумати. Навіть у найстрашнішу погоду. Боже, допоможи!