Планувати чи ні?
Багатьох людей, в тому числі і мене, давно вже цікавить питання про долю дітей, які з*являються на світ:
а) в результаті заздалегідь запланованого запліднення;
б) в результаті так званого «зальоту», або випадкового запліднення
Є думки, що так звані «заплановані» діти в житті більш впевнені, цілеспрямовані та мають більше шансів створити щасливу та успішну родину. І, навпаки, «зальотні» діти часто повторюють помилки батьків та наслідують від них негативну ауру.
Також це стосується випадків, коли батьки чекали сина або дочку, а народилася дитина зовсім іншої статі.
Чи мають право такі думки на існування? Чи можлива подібна «передача естафети»?
а) в результаті заздалегідь запланованого запліднення;
б) в результаті так званого «зальоту», або випадкового запліднення
Є думки, що так звані «заплановані» діти в житті більш впевнені, цілеспрямовані та мають більше шансів створити щасливу та успішну родину. І, навпаки, «зальотні» діти часто повторюють помилки батьків та наслідують від них негативну ауру.
Також це стосується випадків, коли батьки чекали сина або дочку, а народилася дитина зовсім іншої статі.
Чи мають право такі думки на існування? Чи можлива подібна «передача естафети»?
16 коментарів
Іноді «заплановані», бажані діти народжуються і виховуються в такому пафосі і гонорі, що вони стають егоїстами і як наслідок, думають лише про себе, про задоволення своїз потреб… При цьому може статися так, що це «золоте дитя» залетить…
А небажані діти у сім'ї доволі часто відчувають свою непотрібність, байдужість до них з боку рідних… І тоді вони хочуть створити свою затишну сім'ю, де діти будуть обдаровані любов'ю і опікою…
тому однозначно сказати, що «передача естафети» стовідсоткого успадковується — не можна!!!
І зальотні, і плановані діти беруть від батьків і позитиви і негативи. Це так само очевидно, як те, що і ті, і ті мають набір батьківських ДНК.
а в тому, щоб ЧЕКАТИ, чи не чекати і ЛЮБИТИ, чи не любити.
але я не уявляю, як це можна дитину планувати? так, як відпустку?..
у мене таке формулювання викликає абсурдність.
А ваші думки та враження — то ваше особисте…
я схиляюсь до того, що «зальотнтм»-дуже важко! у мене із таких подруга. їй вже 21 рік, у неї не складається особисте життя, вона не пішла навчатсь у вуз, не працює… і найголовніше — її батькам відверто наплювати на неї, їм головне, щоб їх друга донька, старша, що вже заміжня, хороше жила! а як житиме ця дочка — не важливо!!! ніхто не думає, що та робитиме, коли фінансування з боку батьків припиниться, ніхто не думає, як їй жити далі! їм просто не цікаво!!! от так живеться моїй все ж не абортованій подрузі!!! для мене її життя доказ негативного аспекту «зальотності»!!!
Моя мама лікар, і вони з татом після весілля «розпланували» нас із братом з точністю до дня. Тільки те, що я «спізнилася», і народилася не 9 жовтня, як мій брат, 20-го, а передбачалося в один день.
Коли мені було 6 років, вони розвелися. Тому мені абсолютно все одно, що вони там і як планували.
Тим не менше, я за таке планування. Діти — не іграшки і не можна народжувати «тому що пора», «тому що всі так роблять», «тому що скучно», «тому що — а що люди скажуть?», «тому що він тоді від мене не піде»…
І тоді та «незапланована» дитина може стати саме «запланованою».
Або ж існують випадки, коли дочка «по зальоту» народжує немовля, сама не хоче про нього піклуватися, але цю роль на себе беруть дідусь із бабусею.